Ну слухав я його мільйон разів...

Коротше, вчора вирішив себе на своє свято порадувати: послухати гранджу головного мозку, проте не для всіх. Слухав більшість альбомів, які у мене є в цифровому форматі або в руках на носіях. Конкретно цей альбом звісно в iTunes "шість місяців безкоштовна підписка". Якщо що, я людина адекватна, єдине жартувати вмію по чорному, а гітари не ламаю, бо для цього є інший чудик (якого я потім згадаю, але не суть). Тому, не знаю, чи зрозуміють мене пані та панове, чи панки та дівчатка-готи. Так от, суто для музиканта-початківця і гітариста, який навчався тільки грати понад рік тому - цей альбом і ще інші були для мене музою, як навчитися розуміти ритм-секцію, акорди, ноти та взагалі грати. Так, можна технічно було згадати хоча б Queen з альбомом Jazz, але давайте з першого рівня до сотого потім перейдемо, ок? І взагалі це буквально про цей альбом, бо після нього моя улюблена нірванушка запише Nevermind і улюблену штучку з цим альбомом:

А взагалі, якщо чесно, то схоже Nevermind це поліпшена версія цього альбому. Серйозно, звучання тут максимально груве, сире, психоделічне, АЛЕ шалене. Я цей альбом ніколи не пропускаю, хоча тут є одна дивна пісня для мене, але в цілому більшість пісень збалансовані. Типу, не дратують, не довгі і найголовніше - круті, що хочеться десь наживо зіграти це по звуку студійки або за бажанням машину часу зробити, як в одній серії Гріффінів. Щодо структури пісень, то все доволі цікаво. Буває комедія, крики і жорстке звучання. Гітарист і барабанщик не грають якусь "суміш олії", а скоріше бавляться по навантаженню, щоб це веселіше зводити було в студії. Вокал Кобейна тут не божественний, звісно, як потім, бо цигарки він поки так не вживав... Ну, це не та стирильність на Nevermind, але... Це круто, як Paper Cuts, Love Buzz, Blew або як найпопулярніша пісня з цього альбому - About A Girl. Таке панківське звучання мені подобається і чесно, навіть після того, як Кобейн від такого звучання відходив на користь альтернативного року. Дивно, але навіть його колеги з RHCP теж починали з такого, проте з "фанку" (чесно, мої два улюблені гурти, але нірванушка по-крутіше). Ще можу виділити приємну Negative Creep, School, Swap Meet, Floyd The Barber... Та коротше всі пісні, але не рахуючи Downer. Ви її, звісно, у списку пісень не побачили, бо це "таємна" пісня, яку можна почути на CD або касетах, де за якийсь час (конкретно тут за дві-три хвилини) ви почуєте крок за кроком мелодію. Звісно, зараз її можна побачити в кожному музичному сервісі на цьому альбомі, ну раніше не кожен до кінця любив альбоми дослухати, але чесно - у версіях наживо ця пісня звучала крутіше:

А так, мені досі подобається цей альбом. Як перша робота, записана суто для себе і грошенят - імбово. Слухається це все не довго, в межах десь сорока хвилин, про що я не шкодую. Звісно, шкода, але походу четвертий учасник відлетів після цього альбому. Бо під час Nevermind - бас-гітариста не було, його вже два лохматики паралельно замінювали. Дивно, що альбом спершу продався доволі слабко, проте після нього вистачило грошей на запис Nevermind з достатком... І потім більшість фанатів у 90-х почали різко купувати цей альбом)))) А так, я його слухав в iTunes, де загалом втрати якості не виявив (от у Spotify я почув). Чув весь їхній перший андеграунд, і мені він навіть у якомусь сенсі нагадав перший альбом Metallica, де все тільки починалося (і теж американський гурт). На цьому в мене все, до зустрічі. Ловіть ще один бонус наостанок у спойлері!